Безпритульними тваринами людство планети опікується вже не одне століття. Перший з відомих притулків для собак був організований в Японії ще в 1695 році за ініціативи феодального правителя Токугави Цунаєсі. Тоді в притулку перебувало 50 тис. тварин. Вони одержували триразове харчування, з ними шанобливо поводилися і, навіть, читали щоденно  лекції з конфуціанства.

Перший закон з захисту тварин від жорстокого поводження був прийнятий у Великобританії в 1822 році. Згодом схожі закони набули чинності в більшості європейських країн.

В США перший притулок для тварин з’явився в 1883 році в штаті Огайо. Вже понад 100 років він виконує свою місію – шукає нових власників для безпорадних тварин.

Німеччина стала першою в світі країною, де права тварин захищені Конституцією. За новими законами забороняється, або суттєво обмежується використання тварин для випробувань косметичних засобів, побутової хімії та ліків.

В нашій країні стосовно всіх тварин, в тому числі і безпритульних, з 2006 року діє Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження», а в 2017 році було введено кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами – це штрафи за побої та знущання над тваринами від 3400 до 8500 грн. Винуватцю в залежності від наслідків (загибель тварини) може загрожувати і обмеження позбавлення волі від шести місяців до 8 років.

На початку ХХ ст. німецько-французький теолог, лікар і філософ Альбер Швейцер почав розглядати етичне мислення як виявлення духовного і внутрішнього зв’язку зі світом. За його думкою лише за умови відмови від утилітарної етики, руйнуючої людину і природу, та переходу до етики благоговіння перед життям можливе врятування сучасного суспільства. А.Швейцер зазначав, що етика, яка не розглядає взаємини людини й інших істот, неповноцінна. Лише універсальна етика переживання та відповідальності за все живе інше, в том числі тварин, дає змогу людині усвідомити себе як людину.