Жовтогорла миша (Sylvaemus flavicollis)

Однією з особливостей зовнішності цієї миші є велика жовта пляма на грудях, а не на горлі, як можна подумати з назви виду. Жовтогорлу мишу легко переплутати з лісовою або степовою мишами, що також мають жовту пляму на грудях. Однак жовтогорла миша набагато більша. Крім того, вона - типовий лісовий вид. І якщо ви зустріли довгохвосту велику мишу де-небудь у справжній діброві, то не сумнівайтеся - перед вами жевтогорла миша. Найбільша серед лісових мишей, вона є прекрасним стрибуном, причому стрибає не тільки по землі, утікаючи від ворога, але й вгору по товстому дереву. Взагалі-то, можна довго сперечатися деревний це чи наземний звір. Зимує жовтогорла миша глибоко в норах, які вириває в коріннях товстих дерев, а влітку може виводити потомство в дуплах або старих шпаківнях. Відомий випадок, коли цілий виводок жовтогорлих мишей знайшли в старому портфелі, що зберігався в дерев'яному сараї.

Розміри: довжина тіла до 14 см.

Забарвлення: верхня частина тіла темно-бура, нижня - яскраво біла. Хвіст довший від тіла, очі й вуха великі.

Харчування: улюбленою їжею є жолуді, горішки бука, насіння граба, липи, летючки клена.

Плідність: у приплоді зазвичай 5-8 дитинчат. Одна самка здатна дати 2-3 приплоди в рік.

Зимівля: жовтогорла миша активна цілий рік, зиму проводить у глибоких норах. Бігає по снігу. Сліди цього звірятка з відбитком довгого хвоста дуже часто можна побачити в лісі на першому снігу.

Поширення: по всій лісовій і лісостеповій зоні України і навіть заходить у північну частину степової зони.

Місцеперебування в місті: паркова зона міст. Уникає окультурених парків.

Природоохоронний статус: в охороні виду немає необхідності.