Однією з особливостей зовнішності цієї миші є велика жовта пляма на
грудях, а не на горлі, як можна подумати з назви виду. Жовтогорлу мишу
легко переплутати з лісовою або степовою мишами, що також мають жовту
пляму на грудях. Однак жовтогорла миша набагато більша. Крім того, вона -
типовий лісовий вид. І якщо ви зустріли довгохвосту велику мишу
де-небудь у справжній діброві, то не сумнівайтеся - перед вами
жевтогорла миша. Найбільша серед лісових мишей, вона є прекрасним
стрибуном, причому стрибає не тільки по землі, утікаючи від ворога, але й
вгору по товстому дереву. Взагалі-то, можна довго сперечатися деревний
це чи наземний звір. Зимує жовтогорла миша глибоко в норах, які вириває
в коріннях товстих дерев, а влітку може виводити потомство в дуплах або
старих шпаківнях. Відомий випадок, коли цілий виводок жовтогорлих мишей
знайшли в старому портфелі, що зберігався в дерев'яному сараї.
Розміри: довжина тіла до 14 см.
Забарвлення: верхня частина тіла темно-бура, нижня - яскраво біла. Хвіст довший від тіла, очі й вуха великі.
Харчування: улюбленою їжею є жолуді, горішки бука, насіння граба, липи, летючки клена.
Плідність: у приплоді зазвичай 5-8 дитинчат. Одна самка здатна дати 2-3 приплоди в рік.
Зимівля: жовтогорла миша активна цілий рік, зиму
проводить у глибоких норах. Бігає по снігу. Сліди цього звірятка з
відбитком довгого хвоста дуже часто можна побачити в лісі на першому
снігу.
Поширення: по всій лісовій і лісостеповій зоні України і навіть заходить у північну частину степової зони.
Місцеперебування в місті: паркова зона міст. Уникає окультурених парків.
Природоохоронний статус: в охороні виду немає необхідності.